Служіння, що триває поколіннями

ХХІ з’їзд церков ЄХБ України ухвалив рішення створити семінарію в Ірпені. Ідея належала пасторам Якову Духонченку та Олексію Бринзі.

15 лютого розпочалося навчання перших студентів на факультеті пасторського служіння. Ректором семінарії став Олексій Бринза.

Відкрилися факультети музичного служіння та християнської освіти, а згодом стартувала денна бакалаврська програма для майбутніх пасторів.

Заклад отримав свою нинішню назву — Ірпінська біблійна семінарія. Того ж року відкрили програму підготовки перекладачів жестової мови, розширюючи межі служіння.

Наприкінці 90-х активно розвивалася видавнича діяльність: з’явився журнал «Наші дороги» і книжкові серії для служителів. За підтримки американських партнерів було відкрито магістерську програму «Пасторське служіння та богословʼя» (M. Div.), випускники якої згодом допомогли започаткувати нові школи в країнах СНД.

Відбулося урочисте відкриття нового сучасного навчального комплексу, придбаного у 2002 році завдяки самовідданій підтримці та пожертвам доброчинців.

Олексій Бринза передав керівництво семінарією Ігорю Яремчуку. Того ж року пастор Бринза відійшов у вічність. З 2010 року семінарія вийшла на міжнародний рівень, долучившись до заснування коледжу в Ізраїлі.

Спектр навчання поповнився новими напрямами. Зокрема, з’явилися сертифікатна програма для проповідників, а також спеціалізована програма для досвідчених служителів, які вже зробили вагомий внесок у розвиток церков і освіти.

До викладацької команди приєдналися нові кадри — усі вони були випускниками семінарії. Відкрито нові сертифікатні курси та магістерську програму «Біблійна душеопіка» (MA). У цей же період семінарія створила свої перші регіональні філії у Миколаєві, Івано-Франківську, Маріуполі, Харкові, Хмельницькому та Хотині.

Своє 30-річчя семінарія відзначила рекордним випуском — дипломи отримали 365 студентів. Окрім того, цього року кільком провідним викладачам закладу було присвоєно науковий ступінь «Доктор служіння».

20 березня будівля семінарії зазнала масштабного обстрілу російських військ і руйнівної пожежі. Проте вже за наступні пів року спільними зусиллями вдалося повністю відновити частину приміщень, і восени студенти повернулися до навчання.

Незважаючи на воєнний стан, семінарія розширила географію навчання в регіонах, відкривши філії в Полтаві, Самарі та Умані. Через вимушену міграцію українців заклад вийшов на глобальний рівень, запустивши закордонні навчальні центри в Польщі, США та Чехії.

Восени ректором семінарії став пастор Микола Романюк. Під його керівництвом заклад продовжив впевнено розвивати, модернізувати та удосконалювати навчально-виховний процес.

З’явилися нові актуальні напрями навчання: бакалаврська програма з жіночого служіння, а також освітні програми для пасторів і дияконів. Для ширшої аудиторії почав виходити офіційний подкаст семінарії.

У лютому семінарія відзначила своє 35-річчя. Наразі тут діє 15 освітніх програм, а знання здобувають близько 670 студентів. Заклад продовжує розвиватися, залишаючись місцем, де формуються служителі, зміцнюються покликання і зростає нове покоління для праці в різних обставинах та країнах.