Історія відомого теолога, письменника і ведучого християнских радіопередач починається не з теології, а з глибокого дитячого болю та розчарування. Коли йому було дев’ять років, його мати помирала від раку, і хлопчик намагався «зламати» реальність своєю вірою, вимагаючи від Бога дива. Але Небо мовчало, і Бог став для нього «небезпечним чарівником», який не виконав свою роботу. Його подальше невірство було не просто інтелектуальним вибором, а формою самозахисту: він став песимістом, щоб більше ніколи не довіритися надії, яка може ошукати.

‍Проте він не зміг втекти від цієї всеохоплюючої любові, яку зустрічав у видатних умах, творах письменників і спостереженні за природою. Цим мислителем був Клайв Стейплз Льюїс. Його повернення до Бога не було легким чи радісним емоційним сплеском. Це було повне інтелектуальне капітулювання перед Реальністю, якої він боявся.

Його пошук нагадує зневіру одного з апостолів Ісуса Христа - Хому.

Коли ми говоримо про цього учня, важливо розрізняти здоровий скептицизм та упередження. Упереджена людина закрита до змін і шукає лише підтвердження власної думки, тоді як скептик, аналізує факти, навіть якщо вони йому не подобаються. Скептицизм Хоми – це «песимізм реаліста», який бачив смерть Вчителя і тепер боїться знову розбити собі серце ілюзорною надією. Він чесно каже: «Я маю переконатися, що це точно мій Учитель».

Хома раніше виявляв неабияку мужність, закликаючи інших «піти і померти з Ним» Ів. 11:16, що свідчить про його глибоку відданість Ісусу та сміливість чесно говорити про речі, які не розумів (Ів. 14:5). Про нього не так багато сказано, але це не людина, що тихенько відсиджується, а щира, навіть трохи не зручна, точно не рухома страхом, чи невірством.

Хома, боїться бути розчарованим, він буквально говорить: “мені потрібні незаперечні свідчення”, “я боюся повірити і бути ошуканим!” Той, Кого він любив, за Кого був готовий віддати своє життя – помер, а тепер його надію хочуть розбудити…

Чи боїться Бог таких скептиків? Історія зустрічі Хоми з Воскреслим доводить, що ні. Ісус не ігнорує Хому через його відсутність на першій зустрічі, навпаки – Він приходить спеціально, щоб відповісти на його кризу віри. Там, де у людини виникає безсилля та питання, Христос пропонує Свої рани. Це показує, що для Бога чесні питання є набагато ціннішими за сліпе, формальне прийняття догм.

Особливо гостро це питання постає для тих, хто виріс у християнському середовищі. Дуже часто віра таких людей є лише відображенням віри їхніх батьків. Проте справжня особиста віра народжується саме там, де з'являються чесні запитання. Справжня віра потребує випробування сумнівами, коли ми перестаємо жити «позиченими» переконаннями і починаємо формувати власні стосунки з Богом. Ми часто очікуємо від Бога «залізобетонних» аргументів, але Його відповіді бувають іншими. Як і багатостраждальний Йов, ми можемо замість пояснень «чому?» отримати відповідь у тому, «Хто поруч».

Особиста зустріч з Богом – це не просто отримання інформації, а трансформація життя. Визнання Хоми «Господь мій і Бог мій!» стало найвищим сповіданням віри в усьому Євангелії, бо воно було результатом чесного пошуку та особистого відкриття. Ісус говорить більше Ів 20:29: "...Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!" Тим самим дивлячись у майбутнє, на християн навіть сьогоднішнього часу, які можуть отримати відповіді на свої питання і страхи через близькість Того, кого не бачили, а повірили.

Отже, якщо ви сьогодні відчуваєте себе скептиком – не бійтеся своєї кризи.

Питання – це вже велика частина відповіді. Пам’ятайте, що Бог – це не чарівник, який має виконувати наші замовлення, а Викупитель, який проходить крізь біль разом із нами. Шрами на Його руках назавжди залишаються свідченням Його любові та рішення бути з нами у нашому безсиллі. Блаженні ті, хто не бачив, але через чесні питання прийшов до живої, зміненої реальності віри.

Мабуть, немає у християнському світі людини, яка не знає, хто такий апостол Петро. Цей особливий учень входив у коло найближчого оточення Господа Ісуса і був свідком багатьох подій Його життя. Імʼя цього апостола змінив Сам Ісус Христос, тому що мав для Петра певну мету.

Проректор ІБС Андрій Книжник розглядає життя, характер і служіння цього Божого чоловіка з особливого ракурсу – Петро: ухилянт чи герой? – і пропонує прослідкувати за динамікою змін, що відбувалися в серці Петра.

Отож слідкуймо за тим, як Господь фомував цього апостола, побачмо його шлях від учня, який зазнав падіння через страх, до зрілого пресвітера Єрусалимської церкви і автора кількох соборних послань.  

Андрій Книжник:

«Я хочу, щоб ми побачили, як часто наші найтяжчі випробовування неодмінно будуть благословенними, коли ми свій погляд повернемо на Христа».

‍

Проректор ІБС пастор Андрій Книжник пропонує пороздумувати про рівність нерівних у церкві і вказує шляхи, як урівняти неоднакових (у наших очах), але співзначимих (у Божих очах) людей, які складають єдине Тіло Господа Ісуса Христа.

• З якою метою Бог обʼєднує в церкві різних людей?
• У чому полягає ця різність?
• Якого ставлення до нерівних очікує від нас Господь?
  

«Коли ми не усвідомлюємо, що ми різні, і не приймаємо різних, ми ранимо серце Бога».

‍

‍