Сьогодні у мене був дуже незвичайний день.

Розпочався він біля Вітфагії. Вранці двоє чоловіків прийшли до нашого селища і почали відв’язувати мене та мою матір. Мій господар та ті, що стояли поруч, запитали їх: «Що ви робите? Нащо осля відв’язуєте?» На це вони відповіли просто: «Господь потребує його». Я не знав, хто це — Господь, але господарі одразу нас відпустили.

Потім сталася подія, яка змінила все: ці люди поклали на мою спину свій одяг, і на мене сів Чоловік. Мені було дуже страшно, адже на мене ще ніколи в житті ніхто не сідав! Добре, що мати була зовсім поруч — це заспокоювало моє тремтяче серце.

Я повіз цього Чоловіка з Оливної гори донизу, в напрямку великого Єрусалима. А навколо було неймовірно багато людей. Я виріс у маленькому селі і ніколи не бачив такого натовпу. Люди вибігали назустріч, зрізали гілки з дерев і стелили їх разом із власним одягом прямо мені під копита. Усі вони щось радісно вигукували.

Мені було дуже цікаво: хто ж це такий сидить на мені? Виявилося, це цікавило не лише мене. Весь город заговорив, питаючи: «Хто це такий?». Я намагався триматися ближче до матері й ворушив вухами, щоб нічого не пропустити. Навколо лунало: «Це Пророк, Ісус із Назарета Галілейського!», «Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє!». А діти та дорослі співали: «Осанна Сину Давидовому! Мир на небі і слава на висотах!»

Я не все міг збагнути, але зрозумів головне: я везу Когось надзвичайно важливого. Я навіть трохи запишався своєю ношею…

Люди в натовпі згадували якогось Лазаря. Казали, що Той, Хто сидить на мені, викликав його з гробу і воскресив із мертвих. Я чув це на власні вуха від тих, хто бачив це диво на власні очі.

Коли ми вже спускалися з гори й місто відкрилося перед нами, сталося те, що мене вразило: я відчув, як Той, Хто сидів на мені, затремтів і заплакав. Він дивився на золоті мури й казав: «Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для твого миру! Тепер же це сховано від очей твоїх. Адже прийдуть на тебе дні, – і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль, поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин!» Я не розумів цих слів, але мені стало невимовно сумно. Стало шкода і Його, і цих людей, що так щиро раділи навколо.

Ось так ми підійшли до величезних мурів Храму. Там цей незвичайний Чоловік зійшов з мене. З моєї спини зняли одежу. Він рушив далі, у двір Храму, і весь натовп пішов за Ним.

А я знову залишився просто віслюком. Мені стало трохи самотньо, бо я встиг звикнути до Його лагідної присутності. Але добре, що моя мати була зі мною. Ми виконали те, що було призначено.

‍

P.S. Незвична розповідь, яку ви можете використати як історію для ваших малят сьогодні перед сном. Хоча і не зі слів віслюка, але записано згідно з Істиною.

‍

Урочистий вхід Ісуса Христа до Єрусалима

Учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус. Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них. І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою. А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!» (Матв. 21:6-9)

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: «О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це» (Лук. 19:41-42).

Свято урочистого входу Ісуса Христа до Єрусалима – це особливе свято

Воно говорить про славу Ісуса як Царя, Месії і Господа, і, водночас, воно пов’язане з Його скорим приниженням, стражданнями і смертю, за якими буде слава воскресіння.

У тих подіях, які ми згадуємо під час цього свята, – радість і сльози, поклоніння і нерозуміння.
Учні Ісуса, паломники і мешканці Єрусалима радіють і славлять Ісуса, а Сам Господь, приймаючи це поклоніння, плаче.

Люди поклоняються Ісусові як Царю, але не розуміють ні того, Хто Він є, ані того, що чекає їх у майбутньому.

Людство з тих часів не змінилося. Люди і зараз радіють під час християнських свят і поклоняються Ісусу – так, як розуміють. Але більшість із них насправді не знає, Хто є Ісус, і не розуміє, чому і для чого Він іде в Єрусалим. Більшість із сучасних людей, які сьогодні в натовпі поклонників Ісуса, коли постають перед вибором, знов і знов обирають Варавву. І зовсім мало тих, хто думає про Божий гнів і Божий суд, що чекають все людство і їх особисто в майбутньому.

Брати та сестри у Христі Ісусі, всі спасенні смертю і воскресінням благословенного Царя, Який прийшов в ім’я Господнє! Ми маємо бути серед тих, хто славить Господа і вклоняється Йому – бо Він гідний цього. Ми маємо також бути з Ісусом і, разом із Ним, плакати за цей світ, за всіх людей, які досі не розуміють, що потрібно для їхнього миру і спасіння.

‍

Хрещення Ісуса Христа – це, безперечно, велика подія. Євангельський опис цієї події розпочинається з розповіді про великого пророка, а далі розвивається до ще більш великого –спочатку до явлення великого Месії, потім до великого одкровення Триєдиного Бога. І, нарешті, наступає кульмінація – Сам Бог свідчить про Ісуса як про Свого Сина.  

ВЕЛИКИЙ ПРОРОК

Про велич Івана Хрестителя ще до його народження засвідчив ангел Гавриїл: «він буде великий у Господа» (Лук. 1:15). Ще сильніше про це сказав Сам Господь: «Між народженими від жінок нема більшого понад Івана» (Матв. 11:11; Лук. 7:28).

В чому була велич Івана Хрестителя? В чудах? – ні. У знаменнях? – ні. Велич Івана була в тому, що він підготував народ до зустрічі Господа (Матв. 3:2-3; Лук. 3:4-5, 16-17, 76), явив Христа Ізраїлю (Ів. 1:31) і засвідчив про Ісуса під час Його хрещення та в подальшому служінні (Ів. 1:15, 19, 32, 34; 3:23-30; 5:32-33).

В цьому є урок для нас: якщо ми хочемо бути великими – не у людей, а у Господа – нам треба свідчити людям про Ісуса Христа.

ВЕЛИКИЙ МЕСІЯ

Після оповіді про великого пророка ми читаємо про ще більш Великого – про Месію Ісуса. Іван смиренно говорить про Нього, як про Того, Хто вище і сильніше, Хто безмежно більший за нього (Матв. 3:11; Мар. 1:7; Лук. 3:16; Ів. 1:15, 27, 30).

Хреститель засвідчив про Ісуса як про Агнця Божого, тобто як про Божу досконалу жертву за гріхи світу (Ів. 1:29), і як про Сина Божого (Ів. 1:34). Ісус був також явлений Ізраїлю як Месія, оскільки зішестя на Нього Духа Святого під час хрещення було виконанням пророцтв про Месію (Іс. 11:2; 61:1-2; Лук. 3:21-22; 4:18-19).

Месія, Агнець Божий, Син Божий – ми маємо визнавати велич нашого Господа Ісуса Христа.

ВЕЛИКЕ ОДКРОВЕННЯ

Одразу після хрещення Ісуса відбулася одна з найвеличніших подій в історії людства – одночасне явлення людям трьох Осіб єдиного Бога. Бог Син Ісус Христос вийшов із води і молиться, Бог Дух Святий спускається, як голуб, і сходить на Нього, Бог Отець говорить із неба (Матв. 3:16-17; Мар. 1:10-11; Лук. 3:21-22).

Таке одночасне явлення трьох Осіб Бога є найбільш явним одкровенням Трійці. Таке явлення Бога також свідчить про велич і значущість хрещення Ісуса Христа.

ВЕЛИКЕ СВІДЧЕННЯ

«Це Син Мій улюблений, що Його Я вподобав» – у цих словах кульмінація всієї події. Так, Ісус є Месія, Агнець Божий. Але Він є ще більшим – Він є Сином Божим. Про це засвідчив Сам Бог.

Іван Хреститель чув ці Божественні слова, і засвідчив: «І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син» (Ів. 1:34).

Ми маємо вірити вченню Євангелії про Триєдиного Бога.

Євангелії говорять про хрещення Ісуса Христа одразу після опису подій Його народження.

У подіях Різдва приймали участь святі ангели, праведні люди – Марія, Йосип, Семен, Анна, і мудрі люди цього світу – мудреці зі сходу. Це свідчить про важливість події – Божий Син, Спаситель світу, розпочинає Своє земне життя.

Під час Хрещення Ісус отримує свідчення від пророка Івана Хрестителя і від Бога Отця, відбувається явлення Осіб Триєдиного Бога.

Все це  також говорить про важливість події – Божий Син виходить на Своє служіння для спасіння роду людського.

Ми маємо розуміти важливість хрещення Ісуса, визнавати Його Божим Сином і дякувати Йому за все, що Він зробив для нашого спасіння.

Христос хрещається!

У річці Йордані!